Чи відміняє благодать Закон Божий?

На запитання відповідає Ігор Корещук, священнослужитель, доктор теології, автор та ведучий програм на телеканалі «Надія».

Сучасним протестантським богословам властиво протиставляти Закон і благодать, як поняття, що виключають одне одного. Чимало з них вважають, що Синайський Декалог написаний по-законницькому у вигляді жорстких заперечень, а ось Новий Завіт – цілком інший… Справді 7 із 10 заповідей починаються зі, здається,  жорсткого «не». Але і в Нагорній проповіді Христа (Мт. 5-7 рр), десятки разів Господь вживає заперечну частку «не». Невже тоді в Нагорна проповідь Ісуса – законницька?

Унікальні характеристики Декалогу  Пильно заглибившись у сутність Синайського Закону Десяти заповідей, можна впевнено сказати, що це Закон благодаті ! Ви здивовані чи сумніваєтесь? Про це свідчать щонайменше три фактори:

(1) «Я Господь Бог твій»  На самому початку проголошення Декалогу, Бог промовляє: «Я Господь Бог твій» (Вих. 20.2). Зауважмо, без існування Божественної благодаті, тобто по-законницьки, початок тексту Закону мав би формулюватися цілком інакше: «Ти станеш Моїм на умові виконання цих заповідей». Однак нічого подібного в тексті Закону немає! Господь мовить: «Я твій Бог, Я тебе вже обрав!». Христос у Новому Завіті повторює те ж саме: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас» (Ів. 15:16).

(2) «Я… вивів тебе… з дому рабства»  Бог у заповідях стверджує, що Він вивів Свій народ із єгипетського рабства (Вих. 20:2). Хіба це не звістка благодаті? Знову ж таки, Бог не каже Мойсеєві: «Принеси скрижалі у Єгипет, зачитай народові і тоді, коли вони стануть бездоганними, тобто виконають Закон, Я виведу їх з поневолення». Та Господь виводить Ізраїль з рабства не за якісь заслуги чи чесноти, а винятково по Своїй безмежній благодаті та милості, яка рясно виливалася на людство в усі часи історії людства. Джерелом Божої благодаті є Його незмінна любов, і ця любов  вічна, як і Сам Бог (див. Єр. 31:3).

Іншими словами Пролог до Декалогу можна було б виразити так: «По Своїй любові та благодаті Я так багато зробив для твого блага … Чи не бажав би ти у відповідь виявити послух, виконуючи Мої заповіді?».

(3) Якщо любиш, «ти не будеш» Чи не найбільш вражаючою, унікальною особливістю Десяти Заповідей є те, що кожна із них – це дорогоцінна Божа обітниця. Подібний висновок роблять сучасні  богослови-гебраїсти. Ось що пише Річард Девідсон –  один із найкращих знавців мов оригіналу Писання: “Я уважно дослідив єврейський текст Декалога, розглядаючи граматичні форми, котрі використано в кожній із десяти заповідей. На мій подив, я виявив, що вісім заповідей, котрі починаються із «ти не повинен» можуть, відповідно до граматики івриту, перекладатися, або як негативні команди (заборони), або як емфатичні обіцянки.

У згоді з граматичною структурою речень можна перекласти ці заповіді наступним чином: «Ти не будеш мати інших богів перед лицем Моїм… Ти не будеш робити собі ніякої різьби…. Ти не будеш прикликати Ім’я Господа, Бога надаремно… Ти не будеш убивати, чинити перелюб, красти, свідчити неправдиво, жадати чужого».

Тобто, коли ти усвідомиш та приймеш прояви Божої любові та благодаті, «ти не будеш» чинити беззаконня.