Ні для кого з християн не є секретом, що завдяки воскресінню Христа, субота перестала бути святим днем…

На запитання відповідає Ігор Корещук, священнослужитель, доктор теології, автор та ведучий програм на телеканалі «Надія».

Велика кількість християн справді вірує, що саме воскресіння Христа нівелювало особливість суботи, як Господнього дня. Та Бог, передбачаючи це, дав відповідь на цю теорію більшою кількістю аргументів.

Ісус, пророкуючи про знищення римлянами Єрусалима через 40 років після Його воскресіння та вознесіння, промовив: «Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу» (Матв. 24:20). Чому ні зимою, ані в суботу? Щоби втеча не відбулася взимку через несприятливі погодні умови, а в суботу —  оскільки й через 40 років вона зберігатиме статус перед Богом благословенного дня спокою та святості.

Сам апостол Павло, якого на підставі послань, звинувачують в антисуботніх настроях, усе своє життя святив лише суботній день, хоча в язичницьких країнах було би зручніше святити неділю, бо саме тоді язичники поклонялися богу сонця. Ось приклад того, який день був днем поклоніння для ап. Павла: «А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали» (Дії 13:14).

Просто ради євреїв?

Дехто твердить, що  Павло відвідував синагоги лише по суботах  тільки заради євреїв, котрі шанували суботу. Але це твердження не витримує аналізу Євангелієм, бо у цьому ж розділі читаємо продовження історії: «Коли виходили вони з юдейської синагоги, погани просили, щоб наступної суботи говорили до них ці слова. Як розійшлися з синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Вони, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій ласці» (Дiї 13:42-43).

Якби Павло мав намір повідомити про інший день поклоніння                      (*** Примітка: право на зміну Закону має тільки Законодавець Христос, що гіпотетично мав би здійснити до запечатування Кров’ю Нового Завіту – до часу власної смерті: див. Як. 4:12, Гал. 3:15), то оголосив би це саме зараз, бо язичники просили його прийти до них ще раз.

«Прийдіть завтра, — міг сказати він, — і не треба було би чекати цілий тиждень!». Але 44 текст говорить: «А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова».

Синагогальний аргумент

Дехто вважає, що апостоли  збирались у синагогах тільки по суботах, бо в інші дні синагоги були зачинені.

Та і це було передбачено Тим, Хто надихнув пророків та Апостолів писати Святе Євангеліє. Читаємо згадку про місто у Європі, що прийняло християнство – це Филипи, місто в Македонії: «Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились» (Дiї 16:13). У Филипах не було синагоги, але це не заважає апостолові Павлові продовжувати шукати зібрання християн саме по суботах. Апостол продовжував поклонятися Христові разом із жінками в Филипах саме суботнього дня.

Одиничне, чи регулярне святкування суботи?

А можливо це єдиний випадок у Филипах? Чи святив суботу апостол Павло перебуваючи в інших містах? Щодо апостола вжите те ж саме слово е́йота, як і в Лук. 4:16  щодо Христа: «За звичаєм, Павло ввійшов до них і через три суботи змагався з ними з Писання» (Дiї 17:2). Тобто, як і про Христа, сказано, що  апостол мав постійний звичай по суботах поклонятися Творцеві. Те ж написано, коли апостол перебував у місті  Коринті:  «Щосуботи дискутував у синагозі, переконуючи юдеїв та греків. … І лишився на рік і шість місяців, навчаючи в них Божого слова» (Дiї 18:4, 11).

Таким чином, провівши в цьому портовому місті тривалий час, Павло 78 субот, протягом 1,5 року із суботи в суботу приходить на поклоніння Господеві та навчає юдеїв і греків Божого Слова.

Божі вірні мужі від Адама до Павла, протягом усієї Біблійної історії не знали про інший святий день, окрім суботи.