Івана Купала: так Купала чи Івана Хрестителя?

 

930157 02.07.2011 Девушки во время празднования Ивана Купалы на берегу озера Ильмень. Константин Чалабов/РИА Новости

Незабаром чимало народів (Росії, Білорусії, Польщі, Литві, Латвії, Естонії, України та багатьох народностей Європи) відзначатимуть народне свято, яке називається Івана Купала. Що воно собою являє і чи можуть християни брати участь в його святкуванні? Для цього нам необхідно здійснити екскурс в історію.

ПОХОДЖЕННЯ СВЯТА

6616Усі авторитетні видання, які мені доводилося читати, одноголосно стверджують: воно має язичницьке походження. Язичники мали своє уявлення про «богів»: більшість з них були войовничими, аморальними, заздрісними, які постійно боролися за владу, плетучи різні інтриги. Відповідно, людям було потрібно увесь час задобрювати, заклинати та заговорювати цих жорстоких божків. Одним із таких святкувань – було свято Купала. Саме по собі слово «Купайло» позначає в старослов’янській мові щось гаряче, кипуче гнівом, щось яскраве, що служить епітетом Бога-Сонця, дружиною котрого була світлоносна Заряда. Славили в цей День наші предки Дажьбога, славили Матінку-Землю. Це свято союзу Води й Вогню, союзу Людини й Природи.

«ОХРИСТИЯНІЗАЦІЯ» СВЯТА

Через злиття християнських і язичеських традицій і утворилося збірне свято Івана Купала. У православній Русі внаслідок цих змішань — це присвячувалося до дня святкування Різдва Івана Предтечі — 24 червня (за старим календарем, а за новим – 7 липня). Через співзвучність слова «купало» зі словом «купати» — занурювати у воду, тобто хрестити, народ приклав «купалу» до імені святого й позначив у своєму народному календарі днем Івана Купали.

ПОГАНСЬКІ ОБРЯДИ КУПАЛЬСЬКОЇ НОЧІ

У купальських вогнищах матері спалювали зняті з хворих дітей сорочки, щоб разом із цією білизною згоріли й самі хвороби. А дим від багаття відганяв темні сили від села і поля. Крім того, дим жертовного вогнища, згідно з язичницькими повір’ями – це найкоротший спосіб доставки енергії жертв на «небо».

Для захисту й очищення себе від нечистої сили, люди стрибали через вогнища. Звичай стрибати через вогнище — це те, що залишилося від древнього жеребкування. Вибрати людську жертву божкам, іноді не наважувався навіть жрець. Тому юнаки й дівчата стрибали через вогонь доти, поки хто-небудь не падав у нього. Уважалося, що в такий спосіб «боги» обрали собі жертву (цікаво, чи знають ти, хто зараз стрибає через багаття про те, що вони зображують потенційного мерця?)

WAOKDOKOR4g

У ніч напередодні Івана Купала дівиці опускають на хвилі вінки з берези із запаленими свічками. У кого вінок довше всіх пропливе, той буде щасливішим, а в кого свічечка довше горітиме, та проживе найдовше життя.

b65b1d8dfb37d460fd916abae9e76ed0

ОКУЛЬТИЗМ СВЯТА

gadanije-na-svecheЗа повір’ям селян, у купальську, найкоротшу ніч, не можна спати, тому що оживає й стає особливо активною всяка погань: відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяні, лісовики.

Для ворожіння, брали воскову свічку й, зламавши її на дрібні шматочки, клали у  металеву ложку. Ложку нагрівали на свічці доти, поки шматочки не перетворяться в розплавлену рідину. Коли віск розтане, одразу виливали у воду. З отриманої фігури ворожили щодо майбутньої долі.

Уважалося, що в купальську ніч розмовляють один з одним дерева, тварини й навіть трави, які в цю ніч наповнюються особливою, чудодійною силою. Наприклад, опираючись на народні перекази, М.В. Гоголь в оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала» пише про чудодійне цвітіння  в цю ніч папороті, за яким полював персонаж Петро.

АМОРАЛЬНІ РИТУАЛИ СВЯТА

Купальська ніч – є часом пошуку нареченого, купання нагим і закінчуючи відвертим блудом і жертвоприношеннями. Після приношення жертв, починалися оргії. Оскільки сонце вважалося джерелом життя й родючості, то і його культ мав на увазі саме це активне «запліднення» — злягання з випадковим партнером і було кульмінацією «чудесної й таємничої» ночі Купали. Про те, що відбувається далі, докладно говорити не будемо. Язичники твердять, що це «… не є перелюбством, але радісна жертва богам», і що «дітей, зачатих у купальську ніч, боги наділяють чудодійною силою». Ось вона, повна правда про «невинне», «народне» свято. Купала – це день узаконеного блуду. Власне це було притаманне багатьом язичникам (храмова проституція, оргії на свята тощо).

Страшно те, що в розгул сучасного неоязичництва постійно втягуються діти, які за яскравим одягом, вогнищами й  ігрищами не бачать того, хто управляє цим язичницьким спектаклем.

0514f8.adea6k.4pvw.q4.dw

Чимало священнослужителів бачать небезпеку в таких ігрищах . Наприклад, Ігумен Ігнатій (Душеїн), служитель Калужської єпархії визнає: «Навіть поверхневе знайомство зі святом Купали показує, що ні сам предмет поклоніння, ні моральний вміст свята, нічого доброго та святого людині не несуть».

Якщо ми по-справжньому бажаємо згадати особу Івана Хрестителя, то варто це робити не вищезгаданим способом, а пам’ятати простих сім фактів, узятих з його життя та служіння:

  1. Його чудесне народження. Місія пророка Івана, Предтечі Ісуса, згодом названого Хрестителем, була передбачена пророком Ісаєю ще за 700 років до самої події: «Голос волаючого в пустелі: Приготовте Господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бог» (Іс. 40, 3). Його народження було чудом. Воно чимось нагадувало народження Ісаака — в глибокій старості їхніх батьків (Лук. 1.5-25 Бут. 21.1-3). Цей факт засвідчив, що для Бога немає неможливої речі і Він і сьогодні спроможний творити чудеса.
  2. Пустельний університет, де протягом тривалого часу, Іван вчився, довіряти Богові. Цікаво зауважила про нього Еллен Уайт: «Він був готовий іти до людей як посланець Неба, не боячись нікого, тому що вручив себе волі Божій. Тепер він міг безстрашно стояти перед земними царями, — адже він схилявся перед Царем царів.» (Бажання віків, с. 103).
  3. Викривальна звістка для народу. Він зовні виглядав як древній пророк Ілля (Матв. 3.4), та найголовніше, він прийшов у силі та духові Іллі, щоб «повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений» (Лук. 1.17).
  4. Хрещення народу. Іван був названий Хрестителем тому, що не язичникам, а саме Божому народові пропонував поновити зв’язок з Богом через водне хрещення (Матв. 3.5-6)
  5. Ув’язнення. Іван боявся Бога, тому більше не страшився нікого. Його докори стосувалися не лише простого народу, але й владного духовенства (Матв. 3.7-9) і зрештою він прямо викривав гріхи перелюбу гордої та підступної Іродиади. (Марк. 6.17-18). За що і поплатився свободою та зрештою і життям (Матв. 14.5-10).
  6. Сумнів. Виявляється, що сумнів може долати і великих пророків. (Лук. 7.19) Втім дана історія нас переконує, що причиною багатьох наших сумнівів є незнання Господніх шляхів та нерозуміння Його планів.
  7. Висока оцінка Христа Іванового служіння. Незважаючи на сумніви та боротьбу, Ісус свідчить про нього: «Із народжених жінками – немає жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя» (Лук. 7.28).

Основна мета життя та служіння Івана Хрестителя полягала в тому, аби приготувати шлях для першого приходу Господа. Місія ж сучасної Церкви – приготувати світ до другого приходу Христа. Тож будьмо подібно до Івана, вірні Богові у тому, аби сповістити не лише словами, але і скромним та чесним життям іншим людям, що справжні християни!

Ігор Корещук, доктор теології

098

Добавить комментарий