Які з біблійних заповідей – найголовніші?

На запитання відповідає Ігор Корещук, священнослужитель, доктор теології, автор та ведучий програм на телеканалі «Надія».

Найбільша заповідь   Насамперед, прочитаємо слова Самого Христа про найбільшу заповідь: «Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою; це є перша і найбільша заповідь. Друга – подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе. На ці дві заповіді спираються увесь Закон і пророки» (Матв. 22:37-40).

Запрошую дослідити цей текст, аби зрозуміти, чи дане твердження Ісуса Христа мало на увазі скасування Десяти Божих заповідей?

По-перше: Сам факт існування найбільшої заповіді свідчить про існування й інших заповідей, як посада головного інженера на виробництві передбачає наявність інших інженерів. Даючи відповідь на питання законовчителя, Христос не мав і гадки двома згаданими заповідями змінювати чи замінювати Декалог, а лише прагнув показати сутність Божого Закону.

По-друге: Ісус стверджує, що на ці дві заповіді спираються Закон і пророки. Термін «Закон і пророки» — сталий новозавітній термін, що найчастіше означає богонатхненні Писання усього Старого Завіту. Вжите Христом слово «спираються» –  гр. кре́матай, означає підвішувати, повісити (в Синод. перекладі «утверждается»). Тобто, умовно кажучи, увесь Закон «підвішений» на цих двох принципах. Ісус говорить, що на цих двох заповідях тримається весь Старий Завіт.

По-третє: Варто запитати: наскільки заповіді, проголошені Ісусом, були новими, у значенні незнайомими для Його сучасників? Перша з двох заповідей процитована Христом, була частиною щоденної молитви, записаної у П’ятикнижжі, котру юдеї називали Шма: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог ваш, Господь єдиний є. І люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю (Повт. 6:4, 5).  Її цитує Ісусові законник (див. Лук. 10:25-27). А друга заповідь  узята Христом із книги Левит: «Не мстися і не носи в собі невдоволення на синів народу твого; але люби ближнього твого, як самого себе. Я Господь» (Лев. 19:18).

Четверте: Якщо ці дві заповіді відміняють Десять, то як вони могли співіснувати в часи Тори? Якщо дві заповіді любові були присутні в старозавітні часи, то навіщо тоді Бог давав на Синаї ще й Десять заповідей? Зрозуміло, що ці дві заповіді не дані Господом, аби замінити десять.

Як свідчить історія доктринального розвитку християнських деномінацій, ці дві заповіді без Десяти – дуже скоро перетворюються на просту сентиментальність, бо хто має врешті-решт визначати, що ж, насправді, означає «любити ближнього, як себе»?  Усуньте Декалог, і ви будете безсилими довести гріховність беззаконня.

Тому Десять заповідей мають потребу у двох, щоб уберегти християнина від фарисейського, формального та поверхового їх виконання. А Десять заповідей необхідні для двох, аби людина не губилася в здогадках та фантазіях, що Бог має на увазі, коли говорить про любов до Себе та до ближніх, і в чому ця любов по-справжньому виявляється. Сам Бог розтлумачує у Своїх десяти заповідях, що Він вкладає в поняття «люби».

Це унікальне поєднання двох заповідей любові із десятьма якраз і мав на увазі Христос, проголосивши, що «богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі [дві заповіді любові] та в правді [десять заповідей], бо Отець Собі прагне таких богомольців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі [дві заповіді любові] та в правді [десять заповідей] вклонятись» (Ів. 4:23, 24).

«Як Я полюбив вас»  Чому ж тоді Спаситель називає заповідь новою? Він Сам і пояснює: «Оце заповідь Моя: щоб любили один одного, як Я полюбив вас» (Ів. 15:12).  Новизна заповіді полягала в тому, що вперше вона була не просто проголошена словами, а продемонстрована в жертвенному житті Божого Сина.

Заголовок десяти заповідей: «Любов» Таким чином, за словами Христа, дві заповіді містять у собі все вчення Старого Завіту. Так чим є дві заповіді для Десятьох: узагальненням чи їх заміною? Хотів би навести однозначне твердження апостола Павла: «Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!» (Рим. 13:9). Апостол цитує 5 заповідей із Декалогу, вказуючи, що вони містяться у заповіді «люби ближнього», а не відмінені нею. Вжите апостолом Павлом давньогрецьке дієслово анакефалайо́о («міститися», рос. «заключаться»), буквально означає з’єднувати під одним заголовком.  Тому дві заповіді Христа – це заголовок до двох скрижалей Декалогу, а не їхня заміна.