Хіба Христос власним життям та словами не відмінив святість суботнього дня?

На запитання відповідає Ігор Корещук, священнослужитель, доктор теології, автор та ведучий програм на телеканалі «Надія».

Якщо ви прочитаєте усі 39 книг Старого Завіту і проглянете історію від Адама: усіх патріархів, пророків та Божих людей до народження Христа, то з’ясуєте, що всі вони святили тільки суботній день. Та чи змінилося щось у часи Нового Завіту?

Отже, чи змінив Христос святість суботи Своїм життям?

Чимало християн заявляють про свою відданість Христові. Тому Бог пропонує іспит на вірність: чи насправді ми знаємо Господа? Чи дійсно перебуваємо в Христі? Чи любимо Ісуса? Апостол пише: «А що ми пізнали Його, дізнаємося з того, що дотримуємося Його заповідей. Хто каже: Я пізнав Його, але заповідей Його не дотримується, той облудник, і немає в ньому істини. А хто дотримується слова Його, в тому справді любов Божа звершилася: саме з цього дізнаємося, що ми в Ньому. Хто каже, що в Ньому перебуває, той має вчинити так, як Він чинив» (1 Iван. 2:3-6). Тому запитаємо себе:  який день святив Христос впродовж життя?

Кожен із нас має звички — добрі чи погані. Звичка — це те, що періодично практикується у  житті. У Христа була усталена звичка про яку читаємо в Євангелії:  «І прибув Він до Назарета, де був вихований. І за звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати… І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах» (Лук. 4:16, 31).

Христос мав  звичку (гр. «ейо́та» — мати звичку) по суботах приходити на богослужіння протягом Свого земного життя,  а це навіть беручи час з 12 років до 33-х – понад 1 000 субот. Немає навіть натяку на те, щоб Ісус святив якийсь інший день, окрім суботи.

Дехто звинувачує Христа у порушенні суботи, наводячи приклад, коли Ісус дозволив учням у суботу зривати колоски, коли вони були голодними» (Матв. 12:1-12). Дозвольте запитати: чим порушив Ісус та Його учні спокій суботнього дня перед Богом та Його Законом? Нічим. Він порушив не Божу заповідь, бо вона не передбачає заборону задоволення реальних насущних потреб людей таких як голод, чи зцілення каліки. Ці речі не можна віднести до розряду звичайних справ, які не годиться робити  у святий суботній день (Іс. 58:13). Цікаво, що  уже сам факт суперечки Христа з фарисеями щодо того, як святити суботу, говорить про те, що вона не відмінена Ним. Немає смислу сперечатися про дозволене в суботу, якщо святість суботи скасована Ісусом, чи не так?

Тому Ісус, як автор заповідей та суботи, не міг її порушувати, бо краще від фарисеїв знав, що таке —  насправді святити суботу. Він повставав проти традицій, котрі виникли і розвивалися завдяки вченню книжників. Книжники та фарисеї  до Божої заповіді додали свої приписи і зробили суботу не радістю, а тягарем. У Мішні була заборона на 39 видів різних робіт суботнього дня (Shaibath 7.2, Талмуд видання Сончіно, 348, 349 ст.). Ісус твердив про них: «Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські плечі» (Матв. 23:4).  Своїми  діями Ісус  не порушував суботу, а хотів  повернути їй первинне призначення: сприяти радісному Богопоклонінню.